В умовах східної частини Лісостепу України, де обмежуючим фактором є волога, важливим залишається питання оптимізації азотного живлення та формування агроценозу сучасних сортів пшениці озимої залежно від фону живлення та внесення азотних добрив, які не завжди гарантують одержання позитивного результату навіть після парових попередників. Основною метою наших досліджень було вивчення продуктивності та якості зерна сортів різного екотипу залежно від попередника, системи удобрення та способів і доз азотного прикореневого (аміачна селітра, карбамід) та листового (карбамід) підживлення.

Дослідження проводили впродовж 2015–2016 рр. у стаціонарній паро-зерно-просапній сівозміні за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок з урахуванням усіх вимог методики польового досліду. Схема досліду включала два фони удобрення: 1 – без добрив; 2 – органо-мінеральний – 30 т/га гною + N₃₀P₃₀K₃₀ в основне внесення. Об’єктами досліджень були сорти пшениці озимої Статна, Епоха одеська та Смуглянка. Сівбу проводили в оптимальні строки після попередників чорний пар і горох на зерно. У фазі кущіння посіви підживлювали азотними добривами прикоренево (аміачна селітра – N₂₀, N₄₀, N₆₀; карбамід – N₂₀, N₃₀, N₄₀, N₅₀, N₆₀), а у фазі колосіння – позакоренево (карбамід – N₅, N₇, N₁₀, N₁₅, N₂₀). Розміщення ділянок – систематичне, загальна площа ділянок становила 37,5 м², облікова – 25,0 м². Повторність – триразова. Врожайність визначали способом суцільного обмолоту ділянок комбайном «Samро-130» з перерахунком зерна на стандартну (14 %) вологість та 100% чистоту. Спостереження, обліки та аналізи проводили згідно загальноприйнятих методик.

Встановлено, що найвищий рівень продуктивності на обох фонах удобрення забезпечив сорт Смуглянка – 6,77 т/га, що на 0,43 т/га вище у порівнянні із сортами Статна та Епоха одеська. Прикореневе підживлення у дозі N₄₀ сприяло приросту зерна від карбаміду та аміачної селітри в середньому по сортах відповідно на 0,57 т/га і 0,80 т/га після чорного пару та на 0,53 і 0,71 т/га – після гороху на зерно. Підвищення дози обох видів азотних добрив до N₆₀ забезпечило надбавку врожаю сорту Статна, залежно від попередника на 0,24 – 0,28 т/га порівняно з дозою N₄₀, тоді як у інших двох сортів вона була не істотною. Прикореневе підживлення сприяло інтенсивному наростанню фотосинтетичного апарату та закладанню більшої кількості елементів продуктивності колоса, що забезпечило держання зерна третього классу. Додаткове обприскування посівів у фазі колосіння карбамідом у дозах N₇, N₁₀ та N₁₅ забезпечило формування виповненого зерна, подовжувало роботу фотосинтетичного апарату, підвищувало якість зерна до рівня другого класу. При цьому відмічена різна реакція сортів на дози внесення азотні добрив.