Стевія – південна рослина, яка зростає за дії високих температур і за оптимальних умов може давати від 2 до 4 врожаїв у рік. Ряд питань, пов’язаних із технологічними особливостями її вирощування визначаються впливом ґрунтово-кліматичних зон на зміну врожайності листків та вміст речовин дитерпенових глікозидів у листках. В інтегрованій системі ефективного виробництва конкурентоспроможної продукції формується її продовольчий і експортний потенціал.

Метою роботи було підвищення продуктивності стевії в ґрунтово-кліматичних умовах Лісостепу України для забезпечення потреб нації в натуральних замінниках цукру.

Дослідження проводили в промислових умовах підзони достатнього зволоження (дослідна ділянка, Вінницька обл.) в 2008–2016 рр і підзони нестійкого зволоження (дослідна ділянка Державного підприємства «Агрофірма «Весилинівка»») у 2011–2016 рр у довготривалому стаціонарному досліді. Схема досліду включає моделі технологій із застосуванням органічних добрив, що відрізнялися густотою садіння та віком рослин.

Встановлено, що оптимальним є внесення органічного добрива (N₆₀P_61,2K_62,4), що забезпечує зростання продуктивності стевії вдвічі. За амінокислотним складом листки стевії сушені, вирощеної із застосуванням органічного добрива за загальним вмістом вільних амінокислот перевищує на 24,2 % за їх вміст у листках стевії сушених, отриманих за внесення мінерального добрива. Установлено, що показник фізіологічної стиглості стевії становить 0,17–0,19, що показує незавершеність ростових процесів. Індекс господарської ефективності стевії показує високий (35–39 %) вміст вторинної рослинної маси. Доведено, що рослини не зважаючи на відносно високу висоту (55 см), містять не високу загальну кількість РДГ і не перевищує 11,5 %.

Рекомендовано висаджувати стевію за схемою 45×16 см, за яких отримають листя із високою технологічною якістю з площею листкової поверхні близько 8 см². Більш концентроване висаджування рослин знижує площу листкової поверхні до 4,4 см², а за більш зрідженого садіння (схема 45×12 см) не повністю використовується можливість вбирання світлової енергії рослинами. Обґрунтовано, що до 4 року вирощування зростають біометричні показники, зокрема висота і маса рослин та площа листкової поверхні. Подальше вирощування стевії впродовж 5 і 6 року знижує ПЛП на 35 % та збільшує частку стебла до 45 %, що знижує рентабельність вирощування стевії. Визначено, що кореляційний зв'язок між метеорологічними факторами і продуктивністю стевії є міцним (0,88–1,00) і в кліматичних умовах Вінниччини може послаблюватись до 0,59 за фотосинтетичним потенціалом.