Остання редакція: 2020-04-21
Тези доповіді
В останні роки дискусія точиться з приводу доцільності використання землі для виробництва продуктів харчування для вирощування культур що переробляються на паливо. Вирощування технічних культур на маргінальних ґрунтах запропоновано з метою мінімізації використання продуктивних земель придатних для вирощування традиційних сільськогосподарських культур, а отже зменшення несприятливих прямих і непрямих впливів на продовольчу безпеку, викидів парникових газів і збереження біорізноманіття. У сільському господарстві, термін "маргінальні ґрунти" означає землі, які є менш привабливим для вирощування традиційних культур за рахунок меншої родючості їх.
Технологія вирощування міскантусу гігантського на маргінальних землях не досліджена в повній мірі та не відповідає потребам сучасного виробництва. Тому, одним із важливих завдань, які має вирішити сучасна наука є розробка елементів технології вирощування міскантусу гігантського за вирощування на маргінальних землях.
Для всебічного оцінювання ефективності пропонованих агроприйомів варто провести детальне вивчення особливостей росту та розвитку рослин міскантусу гігантського, адже це найбільш інтегрований показник їх життєдіяльності. Так, встановлено, що за оранки середній відсоток польової схожості ризом міскантусу становив 66,8%, а за культивації лише 53,0%. Застосування адсорбенту в обох випадках позитивно вплинуло на проростання ризом міскантусу, однак за культивації цей агрозахід сприяв підвищенню схожості на 12,2%, а в випадку з оранкою – на 4,0%.
Дослідженнями з визначення особливостей формування висоти головного пагону рослин міскантусу встановлено що за застосування адсорбенту та культивації формувалась висота 44,3 см, а за оранки – відповідно до 48,1 см. Такі відмінності спричинені перш за все кращим забезпеченням рослин міскантусу вологою. Відповідно застосування адсорбенту позитивно вплинуло і на формування кількості пагонів рослин міскантусу.
Встановлено що максимальні параметри урожайності міскантусу формувались за використання в якості основного обробітку ґрунту оранки та застосування вологоутримувача – 23,6‑24,0 г/рослину. А от застосування позакореневого підживлення в перший рік проведення досліджень було не ефективним і відмінності в рівні продуктивності індивідуальних рослин носили радше тенденційних характер а ніж були закономірностями.