На кормові цілі вегетативну масу озимих зернових культур використовують в період від фази виходу у трубку до фази повного колосіння. В цей час їх зелена маса за зоотехнічною оцінкою найбільш збалансована, повноцінна та високопоживна. Однак культури та їх сорти істотно різняться між собою за темпами росту і розвитку, динамікою настання та тривалістю строків збирання, що особливо важливо при плануванні кормового зеленого конвеєра. Значно впливає на хід продукційних процесів і зміщення календарних строків сівби.

Метою досліджень було вивчити технологічні основи підвищення продуктивності різних за скоростиглістю сортів озимого тритикале.

Польові досліди проводили у ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» на черноземах типових малогумусних. Вміст гумусу в орному шарі складає 4,34-4,68%, рН – 6,8-7,3. Об’єкт досліджень – озимі культури: пшениця ‘Поліська 90’ (контроль), жито ‘Київське кормове’ (контроль) и тритикале (‘АД 44’, ‘Поліський 29’, ‘АДМ 11’), висіяні в 5 календарних строки.