Розмір шрифту: 

Для пшениці м’якої озимої на сьогодні найважливішою складовою її адаптивності є стійкість до посухи, як одного із найпоширеніших стресових чинників, що призводить до порушення нормального функціонування рослинного організму протягом всього вегетаційного періоду. Залучаючи в схрещування високоадаптивні зразки та відбираючи стійкі генотипи, можна підвищити витривалість рослин до абіотичних умов. Метою досліджень була оцінка сортів та селекційних ліній пшениці м’якої озимої на посухостійкість та виявлення джерел стійкості до дефіциту вологи на різних етапах вегетації для використання їх в подальшій селекції.

Оцінку дослідного матеріалу за посухостійкістю проводили у лабораторних умовах двома методами: пророщування насіння на розчинах сахарози за осмотичного тиску 16, 18 атм та методом визначення інтенсивності виходу електролітів з рослинних тканин за дії стресового фактору. Визначення кількості пророслого насіння на розчинах з високим осмотичним тиском дає можливість оцінити стійкість генотипів на першому етапі органогенезу. Величина інтенсивності виходу з тканин листків вегетуючих рослин електролітів після дії посухи вказує на ступінь пошкодження клітинної мембрани під впливом стресу на VI етапі органогенезу. В результаті оцінки було виділено сорти – ‘МІП Княжна’, ‘Горлиця миронівська’, ‘МІП Валенсія’, ‘Розкішна’, ‘Гордовита’, ‘Статна’, ‘Елегія’, ‘Щедра нива’, ‘Зіра’ та лінії ‘Лютесценс 37548’, ‘Лютесценс 55198’, які мали високий рівень стійкості за обох методів дослідження. Для вивчення особливостей успадкування посухостійкості за допомогою топкросних схрещувань було створено 33 гібридні комбінації.