Розмір шрифту: 

Серед існуючого різноманіття перспективних сортів та гібридів озимого жита досить часто спостерігається втрата стійкості до листкових хвороб, що пов’язано з мінливістю патогена, його еволюційною адаптацією до рослини-хазяїна. Як наслідок, кількість ефективних генів стійкості з кожним роком зменшується. Таким чином, пошук та виділення джерел стійкості до хвороб є постійним та актуальним завданням на шляху створення стійких генотипів до біотичних чинників. Завчасно підібраний вихідний матеріал з високими рівнями прояву цінних господарських ознак, зокрема стійкості до сколекотрихозу та урожайності є основою для створення нових, конкурентоспроможних вітчизняних сортів, що сприятиме попиту та стабілізації виробництва вітчизняної продукції. Мета нашої роботи полягала у виділенні джерел високої стійкості до сколекотрихозу та урожайності озимого жита.

Матеріалом дослідження були 67 зразків озимого жита. Вивчення проводили у період 2019-2021 рр., стандартним методом, згідно методики “Изучение мировой коллекции ржи. Методические указания” та “Международного классификатора СЭВ рода Secale L”. Для групи зразків з рецесивною короткостебловістю стандартом був сорт ‘Пам’ять Худоєрка’, а домінантною – ‘Хлібне’. Методи дослідження: загальнонаукові, спеціальні, генетико-статистичні. Погодні умови періоду досліджень різнились як за кількістю опадів, так і за температурним режимом (ГТК=0,23-1,68), що дало можливість оцінити зразки озимого жита за стійкістю до сколекотрихозу та урожайністю.