Розмір шрифту: 

Однією із важливих стратегій вирішення проблеми засолення грунтів є збільшення частки вирощування галофітних рослинних культур. Перспективними галофітними рослинами родини Brassicaceae є різні види роду Crambe, яким характерний короткий вегетаційний період, високий вихід біомаси, а також високий вміст білків у пагонах та листі, та олійних сполук – у насінні (Пушкарьова, 2017). У даній роботі було визначено деякі морфо-фізіологічні показники, зокрема, частоту виживання, регенерації та калюсогенезу на експлантах рослин роду Crambe, таких як C. aspera, C. maritima та C. kralikii, в умовах модульованого засолення, які культивували протягом 1 місяця на живильному середовищі МС, доповненому 1 мг/л БАП та 0,1 мг/л НОК, у присутності 200 мМ NaCl.

В результаті дослідження було виявлено, що частота виживання експлантів C. aspera через 30 діб культивування в умовах сольового стресу становила 70±1,2%, C. maritima – 40±1,1%, С. kralikii – 80±0,8%, в той час як у контролі всі експланти залишались живими. Регенерацію в умовах сольового стресу спостерігали лише на експлантах C. aspera, і її частота становила 46±1,1%, в той час як частота регенерації у контролі становила 53±1,2% для C. aspera, 78±2% для С. maritima та 33±0,8% для С. kralikii. Частота калюсогенезу на контрольних експлантах становила 76±1,6% - для C. aspera, 88±1,1% - для С. maritima та 96±0,4% - для C. kralikii. В умовах сольового стресу, найвищу частоту калюсогенезу (63±1,4%) було відмічено для експлантів C. aspera. Для експлантів С. maritima та C. kralikii частота калюсогенезу становила 40±1,1% та 15±0,5%. Значення частоти регенерації та калюсогенезу у контрольних зразках відповідають даним попередніх досліджень (Пушкарьова, 2017).

Таким чином, для трьох видів роду Crambe було показано різні стратегії пристосування до сольового стресу in vitro. Для виду C. aspera відмічено найбільшу стійкість до умов модельованого засолення, що проявлялась у збереженні здатності до регенерації та калюсогенезу на досить високому рівні порівняно з контролем та іншими досліджуваними видами роду. C. maritima, зберігши досить високу частоту калюсогенезу, проявив стійкість до засолення на відміну від виду C. kralikii, для якого відмічено найнижчий рівень калюсогенезу та відсутність регенерації в умовах засолення модельованого in vitro.