Остання редакція: 2023-06-07
Тези доповіді
Однією з умов інтенсифікації польового кормовиробництва є зростання врожайності багаторічних трав та їхніх сумішок із злаковими видами та створення високопродуктивних агрофітоценозів. Одними з кращих компонентів для сумішок зі злаковими травами є багаторічні бобові види, оскільки вони відзначаються високим вмістом кормового білка та поживних речовин, що позитивно впливають на якість молока та молочних продуктів, ріст і розвиток тварин. Білок бобових трав краще засвоюється та перетравлюється організмами тварин, що забезпечує підвищення їх продуктивності. Включення їх до складу травосумішок підвищує продуктивність сіяних травостоїв та забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном.
Видовий склад висіяної травосумішки залежить від багатьох факторів, насамперед – біологічних особливостей. У перші роки використання травостою завжди переважають бобові трави, оскільки вони більш швидкорослі види. Пізніше формується злаковий травостій – переважно із кореневищних та низових злаків. За спостереженнями В.Г. Кургака встановлено, що серед злакових трав найефективнішою у сумішках виявилася костриця лучна, особливо за внесення фосфорно-калійних добрив, тому що культура меншою мірою вибаглива до ґрунтових умов.
Застосування бобових трав у травосумішках сприяє підвищенню якості корму, оскільки вони містять помірну кількість вторинних речовин, які підвищують ефективність використання азоту в травному каналі та знижують рівень захворюваності на тимпанію.
У бобових травах міститься недостатньо розчинних вуглеводів, проте сирого протеїну у надлишку. Особливо це помітно в кінці літа – восени, тому включення у травосумішку пажитниці багатоукісної компенсує цю нестачу, оскільки згадана культура характеризується високим вмістом розчинних вуглеводів.
За рахунок того, що злакові трави мають низький вміст протеїну, поповнювати його можна включенням у травосумішки бобових трав. Найвищим вмістом сирого протеїну серед бобових трав характеризують наступні культури: лядвенець рогатий – 24%, люцерна посівна – 22, конюшина гібридна – 20%.
За рахунок симбіотичної фіксації азоту бобові культури є альтернативою мінеральному азоту. Це дає можливість зменшити енергоємність кормів. Фіксація молекулярного азоту атмосфери мікроорганізмами є одним із найважливих біологічних процесів у біосфері, який за своїм значенням можна прирівняти до фотосинтезу та мінералізації органічних речовин. Накопичення бобовими травами біологічного азоту залежить від комплексу погодних умов та виду рослин. Як показують дослідження Панфильської дослідної станції, в роки з достатньою кількістю опадів накопичення біологічного азоту бобовими культурами становить 125-200 кг/га, тоді як у посушливі роки цей показник зменшується до 50 кг/га.
Як показали дослідження Інституту Землеробства УААН, у травосумішках під впливом бобових компонентів посилюються ростові процеси злакових, збільшується їх питома вага та листкова площа, змінюється хімічний склад рослин у бік збільшення амінокислот, мінеральних і органічних речовин, покращується цукрово-протеїнове співвідношення.
Отже, травосумішки до складу яких входять злакові і бобові трави, значно стійкіші до зміни екологічних умов, оскільки за рахунок ярусного розміщення надземної і підземної маси, різного характеру пагоноутворення забезпечуються сприятливіші умови для формування урожаю. Також сумісні посіви бобових та злакових трав, порівняно з чистими посівами, повніше використовують сонячну енергію, вуглекислий газ і азот з повітря та поживні речовини з ґрунту. При цьому покращується живлення рослин і мікрофлори, активізується їхня діяльність та підвищується родючість ґрунту в цілому.