Розмір шрифту: 

В системі заходів спрямованих на забезпечення високої продуктивності кормових агрофітоценозів велика роль належить створенню сіяних кормових угідь на основі ефективного використання генетичного потенціалу багаторічних бобових та злакових трав. Однією з основних умов створення високопродуктивних сіяних травостоїв, є правильний добір трав і травосумішок.

Багато дослідників вважають, що при вдалому доборі сортів та кращих сортосумішок з високим взаємодоповнюючим ефектом вдається повніше використати найбільш цінні властивості багатьох видів трав, а тому й біокліматичні ресурси тієї чи іншої території та створити більш високопродуктивні травостої.

Завдяки більш рівномірному розподілу по ярусах листкової маси бобових і злакових компонентів загальна асиміляційна поверхня в сумішках на 30–36 % більша, ніж в чистих посівах тих же трав. То­му навіть при незначному зниженні продуктивності фотосинтезу сумішок, чиста продуктивність його в більшості випадків буває вища, ніж в одновидових посівах.

Дослідженнями Боговіна А.В. встановлено, що при посіві сумішок із включенням до них видів різних біологічних груп в результаті поступової взаємозаміни менш довгорічних високоврожай­них видів більш довгорічними високоврожайними, порівняно з одновидовими посівами істотно підвищується продуктивне довголіття сіяних травостоїв і стійкість до проникнення дикорослих видів трав.

Завдяки кращому розвитку кореневої системи у різних шарах ґрунту травосумішки позитивно впливають на його агрофізичні властивості і тому надійніше захищають його від ерозії, сприяють утворенню більшої кількості гумусу, забезпечують одержання корму кращої якості порівняно з одновидовими посівами.

Дослідженнями Панфильської дослідної станції встановлено, що стійкість бобових трав у травосумішці значно підвищується, якщо до її складу ввести два бобових компоненти з різною довговічністю в сіяних сіножатях.

Як показали дослідження Інституту Землеробства УААН, у травосумішках під впливом бобових компонентів посилюються ростові процеси злакових, збільшується їх питома вага та листкова площа, змінюється хімічний склад рослин у бік збільшення амінокислот, мінеральних і органічних речовин, покращується цукрово-протеїнове співвідношення.

Як показали спостереження В.Г. Кургака ефективними є посіви люцерни посівної в суміші зі злаковими травами. Особливу увагу при цьому слід звертати на правильний добір компонентів травосуміші за їхньою біологічною та екологічною сумісністю, що забезпечить, після дворазового скошування, ще й можливість випасати тварин. Вирощування люцерно-злакових травосумішей забезпечує природне балансування врожаю зеленої маси за поживними речовинами. Отже, відпадає потреба у змішуванні зеленої маси різних культур для згодовування.

Отже, вирішальну роль у сумішках відіграє не кількість видів трав, а наявність компонентів, які найбільш повно відповідають еколого-біологічним, ценотичним вимогам в угрупованні, умовам догляду та інтенсивності використання травостою. Якщо вдається здійснити добір компонентів, які відповідають вище перерахованим вимогам, то навіть невелика кількість їх у складі траво-сумішки послужить гарантією успішного створення високопродуктивного і стійкого за роками травостою.