Розмір шрифту: 

Ефективний розвиток тваринницької галузі у степовій зоні України можливий лише за комплексного вивчення наукової проблеми та впровадження результатів наукових досліджень у сільськогосподарське виробництво регіону. У даний час галузь кормовиробництва суттєво пов’язана зі зміною структури посівних площ кормових культур, яка склалася протягом останніх 30 років в Україні. Якщо загальна посівна площа кормових культур у 1990 році у всіх категоріях господарств становила 11999,0 тис. га, то в 2020 році вона знизилися до 1638,5 тис. га, або скоротилися на 10360,5 тис. га (86,3%). Як наслідок – забезпеченість сільськогосподарських тварин кормами, насамперед, дрібних фермерських й приватних господарств населення стала вкрай низькою.

Одним із основних шляхів зростання виробництва кормів для існуючої галузі тваринництва, що залишилася в степовій зоні України, є підвищення продуктивності природних кормових угідь загальна площа яких складає 2472,8 тис. га або 38,7% до їх загальної площі в Україні. Проте продуктивність 1 га луків у даний час є дуже низькою й не перевищує 1,0–1,2 т/га корм. од. через що отримують з них лише 10–11% до валового збору кормів. Основним чинником, сприяючим отриманню високої продуктивності природних кормових угідь є встановлення науково обґрунтованого співвідношення частки орної землі, що обробляється (орна земля + багаторічні насадження), до загальної площі сільськогосподарських угідь. Оптимальне їх співвідношення у зоні Степу повинно бути наступним: рілля – 55–60%, відповідно, пасовища і сіножаті – 22–23; багаторічні насадження і лісосмуги – 7,0–8,0; рекреаційні зони і водні об’єкти – до 6,0%. Оптимальна лісистість в Україні в межах 19,0–20,0%, при цьому в зоні Степу вона повинна досягати 9,0%, Лісостепу – 18,0 і на Поліссі – 32,0%.