Розмір шрифту: 

Питання ідентифікації та захисту прав важливо для кожного об’єкта інтелектуальної власності, особливо для створених сортів рослин. Адже їхня подібність не завжди дозволяє визначити власника та створює ускладнення у роботі апробатора. Районовані сорти гірчиці майже не мають відмінностей, і тому їх важко ідентифікувати. Зазвичай, це рослини з золотисто-жовтим забарвленням квіток та подібною формою листків. Маркерами у гірчиці, у першу чергу, є забарвлення пелюсток квіток. Інше, відмінне від звичайного золотисто-жовтого забарвлення пелюсток квіток може слугувати у якості сортової ознаки. Таке твердження ми ставили за мету та втілили на практиці.

Застосувавши хімічний мутагенез та внутрішньовидову гібридизацію нам вдалося отримати зразки гірчиці зі зміненим забарвленням квіток ‒ кремове (МЖ-1489, МЖ-1444), світло-жовте (МС-613, МС-561, МС-617), біло-жовте (смугасте) (МЖ-2982) та темно-жовте (помаранчеве) (АІ-267.2, ГО-267). Методом прямого добору мутантів з мутантних сімей отримано сорти гірчиці сизої ‘Ретро’ та ‘Дижонка’ з відмінною морфологічною маркерною ознакою – кремове забарвлення пелюсток квіток.

Для поєднання морфологічних та господарсько-цінних ознак гірчиці провели ряд схрещувань та дослідили закономірності їхнього успадкування Зокрема, провели схрещування генотипів НВ-11.25 х ‘Тавричанка’ з блідо-жовтим та золотисто-жовтим забарвленням пелюсток квіток відповідно. У гібридів гірчиці першого покоління F₁ виявили рослини тільки з золотисто-жовтими квітками, у другому F₂ – з золотисто- та блідо-жовтими у співвідношенні 3:1. Це вказує на рецесивний моногенний контроль ознаки блідо-жовте забарвлення пелюсток квіток. Нащадки гірчиці з рецесивною ознакою (блідо-жовте забарвлення) в подальших поколіннях при самозапиленні залишались константними, що дає можливість використати цю ознаку як сортову.