Font Size: 

Стан сільськогосподарських земель сьогодні є чи не ключовою проблемою після військової. Їх відновлення та відродження є нагальними. І це важливе стратегічне завдання для вітчизняної аграрної науки.

Вперше розпочали дослідження аграрної науки представники класичної школи економіки В. Петті, П. Буагільбер, Ф. Кене, В. Мірабо, В. Гурне, А. Тюрго, П. Немур, Д. Рікардо, К. Маркс. Дане питання досліджували вітчизняні науковці як П.Т. Саблук, О.В. Боднар, В.І. Бойко, О.В. Захарчук та ін.

Заклади освіти Мінагрополітики за рахунок коштів державного бюджету виконують державне замовлення щодо підвищення кваліфікації фахівців агропромислового комплексу. Нині багато говориться про те, що українська аграрна наука орієнтується на міжнародний рівень. В Україні відсутні, на жаль, багатоканальні джерела фінансування науки. Наприклад, європейці, уряди інших розвинених країн, заохочують бізнес, щоб вони були гарантами в навчанні студентів, по закінченні навчальних закладів, студент автоматично стає працівником холдингу, який був спонсором при навчанні цього студента.

Ще існує така проблема, як престижність аграрної науки.  Якщо ми подивимося на сучасний інформаційний простір України, ми помітимо, що в нас сформований негативний образ науковця. Це постійні якісь скандали із недоброчесністю, якісь непорозуміння тощо. Тобто мало того, що держава не створює економічних стимулів для того, щоб в аграрну науку ішла молодь із новими креативними ідеями, ми ще й тих людей, які працюють, дискредитуємо.

Велика проблема, коли талановита молодь виїжджає за кордон, залишаються працювати переважно люди у віці.