Розмір шрифту: 

Основною складовою сучасної системи землеробства є відновлювані ресурси рослинництва, що побудовано на максимальному залученні у біологічний кругообіг вуглецю та інших макро- і мікроелементів, які повинні певною мірою зрівноважити дефіцит поживних речовин, спричинений різким скороченням застосування у землеробстві мінеральних і органічних добрив, внесення яких не перевищує 10–17% від потреби. Побічна продукція рослинництва є важливим джерелом постачання поживних речовин для мінерального живлення рослин як у прямій дії, так і в післядії. Побічна продукція є основними складовими енергетичного потенціалу сільського господарства поряд з енергетичними культурами. За підрахунками в Україні на енергетичні цілі є можливість щорічно використовувати до 10 млн. т соломи зернових і близько 7 млн. т соломи ріпаку, що зменшить потребу у видобувних видах енергоносіїв для виробництва теплової енергії.

З метою вивчення ефективності використання пожнивних решток олійних культур, як удобрення, були проведені розрахунки витрат коштів для поповнення ґрунту елементами живлення, які будуть винесені з пожнивними рештками, вразі використання їх на виробництво біопалива, внесенням відповідної кількості  мінеральних добрив.

Розрахунок біомаси – побічної продукції показав, що серед олійних культур, які вивчали, найбільший потенціал біомаси отримано за вирощування соняшнику та сої, найменший – гірчиці чорної. За урожайності насіння білої гірчиці 1,52 т/га в перерахунку на солому можна отримати з кожного гектару 30,4 кг/га калію або в 1,6 рази більше, ніж з соломи сої, а також 21,28 кг/га азоту та 7,6 кг/га фосфору. За нижчої урожайності насіння гірчиці чорної вихід поживних речовин також був меншим. Найбільше частка поживних речовин – NPK в пожнивних рештках соняшнику, навіть за його урожайності 2,0 т/га.