Font Size: 

Зі зростанням продуктивності сучасних сортів пшениці суттєво загострилася проблема генетичного підвищення їх стійкості до впливу біотичних та абіотичних стресових чинників, які можуть істотно знижувати врожай. Створення стійких сортів шляхом селекції в місцевих умовах – один із найбезпечніших і дієвих засобів захисту рослин з істотними перевагами ресурсозбереження. У зв’язку зі збільшенням шкодочинності захворювань озимої пшениці, особливо на тлі глобальних змін клімату, зниженням урожаїв та погіршенням насіннєвих якостей зерна, проблема створення генотипів, стійких до біотичних чинників та посухи, стає дедалі актуальнішою.

У СГІ–НЦНС, як і в інших лабораторіях світу, особливу увагу традиційно приділяли найбільш стійкому виду T. timopheevii, який має комплексний імунітет проти грибкових захворювань. Широко залучаються у гібридизацію також амфіплоїди T. timopheeviі-Ae. tauschii. Помітних практичних успіхів досягнуто в Краснодарському НДІ сільського господарства (Росія) з використанням T. miguschovae Zhirov (геномна формула AtAtGGDD) – штучного амфіплоїда голозерного мутанта T. timopheeviі (T. militinae Zhuk. et. Migusch.) з Ae. tauschii. Однак, стійкість проти листкової іржі, передана стійким сортам чи лініям, контролюється в основному комбінацією генів Lr39 від егілопса і Lr26 від жита, а не елементами тетраплоїда AtAtGG. Цей генофонд здебільшого ігнорується через недостатню ефективність інтрогресивних процесів; хромосоми специфічних субгеномів A^t і G структурно відрізняються від хромосом пшениці м’якої, що ускладнює інтрогресію генів стійкості. Генетичний матеріал хромосом субгеномів A^t і G переноситься в пшеницю зазвичай шляхом транслокації великих сегментів або заміни цілих хромосом. При цьому наявність такої кількості чужинного хроматину спричиняє зниження продуктивності інтрогресивного матеріалу. Тому, кількість комерційних сортів з елементами геному A^tG загалом дуже мала, хоча інтрогресивних ліній з генетичним матеріалом T. timopheeviі було отримано чимало (Brown-Guedira et al., 1996).