Сумісні посіви об’єднують рослини різних видів, що відрізняються не лише зовнішніми морфологічними ознаками, а і фізіологічними властивостями. Створення найбільш продуктивних сумісних посівів можливе тільки за умов вивчення закономірностей взаємовідносин різних компонентів при їх вирощуванні. Характерним у взаємовідносинах між рослинами кукурудзи і сорго цукрового є алелопатичні відносини і міжвидова боротьба за фактори життя рослин.

Кукурудза і соя відносяться до культур короткого дня і більш пізнього строку сівби, коли температура ґрунту досягає 10‑12 °С. При  одночасній сівбі, сходи обох культур з’являються одночасно, у них співпадають періоди росту надземних і підземних органів, що ставить їх у відносно рівні умови до факторів життя рослин. Завдяки створенню і впровадженню у виробництво нових високопродуктивних ранньостиглих і екологічно-пластичних гібридів кукурудзи і сорго цукрового виникає потреба у відповідному підборі компонентів. Саме цей фактор визначає величину врожаю сумісних посівів, тривалість вегетаційного періоду, частку качанів і волоті та час збирання на силос.