Сорт, як засіб виробництва, повинен поєднувати в генотипі максимальну кількість ознак і властивостей, що сприяють отриманню високого рівня врожайності відповідної якості. Перелік даних ознак визначається екотипом, агроекологічними умовами і чинниками, які діють на агроценоз впродовж вегетації.

Зміна клімату, коли вегетаційні періоди характеризуються високими температурами повітря, суховіями, що призводить до скорочення міжфразних періодів розвитку рослин ячменю ярого, обумовлює проблему по визначенню стійкості до біо- та абіотичних чинників в умовах південно-східної частини Степу України.

До останнього часу недостатньо досліджено особливості прояву абіотичних чинників та теоретично не обґрунтуванні адаптивні ознаки для сортів ячменю створених в умовах нестійкого та недостатнього зволоження.