Підвищення продуктивності агроценозу сої в Україні стало досить проблемним в умовах підвищення середньодобових температур і дефіциту опадів з наявними періодичними засухами у літній період. Тому актуальності набувають дослідження у напрямку застосування ефективних систем основного обробітку ґрунту та систем удобрення, які сприятимуть оптимальній вологозабезпеченості рослин, поліпшенню умов живлення, підвищенню продуктивних та якісних показників.

Метою роботи було встановити вплив різних систем основного обробітку ґрунту, доз добрив на формування продуктивності сої та агрофізичні показники чорнозему опідзоленого в умовах нестійкого зволоження Центрального Лісостепу.

Дослідження проводились упродовж 2024–2025 років у тимчасовому польовому досліді відділу рослинництва Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» згідно загальноприйнятих методик у рослинництві та землеробстві.

Встановлено, що в роки досліджень упродовж вегетаційних періодів сої сорту ‘Сіверка’ гідротермічний коефіцієнт (ГТК) зволоженості і теплозабезпечення за Г. Т. Селяниновим відповідав умовам сильної посухи з показником 0,42 у 2024 р. і умовам слабкої посухи (0,91) у 2025 р. за середньо багаторічної норми для зони Лісостепу 1,17. У генеративні фази розвитку сої рослини знаходились в умовах дуже сильної посухи (ГТК – 0,16) та сильної посухи (0,42), що мало негативний вплив на зав’язування бобів та формування насіння.