Остання редакція: 2024-06-20
Тези доповіді
Мета. Вивчити більше ста українських сортів пшениці м’якої, що створені на різних історичних етапах селекційного процесу в Україні, із використанням 45 мікросателітних маркерів та із застосуванням молекулярних маркерів, що асоційовані з генами агрономічно важливих ознак, а саме генами короткостебловості Rht-B1, Rht-D1, Rht 8; генами фотоперіодичної чутливості Ppd-А1, Ppd-B1, Ppd-D1; генами, що детермінують якісні показники зерна пшениці Gli-A1, Gli-B1, Gli-D1, Pina-D1 і Pinb-D1, Wx-гени. Також на низці сортів пшениці вивчити генетичний поліморфізм у локусах, що обумовлюють толерантність пшениці до посухи TaSnRK2.8, Dreb-B1. Методи. Лабораторний та математичної статистики. Результати. Україна входить у шістку провідних виробників зерна пшениці м’якої у світі, більше ста років у нашій країні інтенсивно ведеться науково-обґрунтована селекція сортів пшениці. У потужних інститутах – селекційних центрах створюються високопродуктивні сорти максимально адаптовані для вирощування в певних регіонах, з урахуванням еколого-кліматичних умов цих зон вирощування. У той же час генетичне різноманіття українських сортів пшениці мʼякої озимої на молекулярно-генетичному рівні вивчено недостатньо. Фундаментальні та прикладні дослідження генома Triticum aestivum L. проведені за останні 20 років, стали основою для розробок ДНК-технологій, які залучаються в селекційну практику провідними селекційними установами світу для створення нового селекційного матеріалу з поліпшеними показниками якості, зі стійкістю до біотичних і абіотичних стресів, а також для вивчення, збереження та використання генетичного потенціалу культури. У світі на зміну досліджень генофонду пшениці мʼякої різних еколого-географічних регіонів за допомогою мікросателітних маркерів прийшли генотипуючі платформи з тисячами SNP маркерів й геномним секвенуванням. Маркерний аналіз сортового різноманіття мʼякої пшениці виконаний вченими різних країн світу – виробниками зерна пшениці, зокрема США, Канади, Китаю, Франції, Німеччини, Великобританії, Аргентини, Ізраїлю, Чехії, Болгарії та інші. У той же час у науковій літературі обмежені дані, що характеризують генофонд вітчизняних сортів пшениці мʼякої на молекулярно-генетичному рівні. Маркерний аналіз показав звуження генетичного різноманіття у вибірці сучасних сортів пшениці в порівнянні з вихідними місцевими сортами – «ландрасами», поширення низки інтродукованих алелів агрономічно важливих генів – Rht-B1b, Rht-D1b, Rht8c, Ppd-D1a, що надають переваги в певних умовах вирощування; виявлено поширення 1RS.1BL транслокації в сортах, створених у певних селекційних центрах. Відмічено особливості в сполученні певних алелів гліадинових локусів, які відрізняють українські сорти пшениці від закордонних. Висновки. У цілому проведені дослідження з молекулярними маркерами сформували уявлення про особливості генотипових характеристик українських сортів пшениці й застосовані маркери можуть бути рекомендовані для захисту інтелектуальних прав на сорти рослин при їх реєстрації.