Відповідно до вимог УПОВ (Міжнародний союз з охорони нових сортів рослин), стабільність сортових ознак є обов’язковою умовою охороноздатності. Традиційно стабільність оцінюють за морфологічними характеристиками, тоді як біохімічні та органолептичні показники, зокрема смакові властивості, часто розглядаються як інваріантні сортові константи. Проте багаторічні польові спостереження свідчать про значну мінливість смакових оцінок навіть у межах одного сорту залежно від мікроумов вирощування – неоднорідності ґрунтового покриву, локального зволоження, варіацій агрохімічного фону. На відміну від морфологічних ознак (форма бульби, колір шкірки), які демонструють високу константність, смакові властивості можуть виявляти значну просторову мінливість. Вивчення цього явища дозволяє оцінити адаптивну стійкість сортів у реальних виробничих умовах та встановити буферність генотипів до варіацій середовища, що має критичне значення в контексті посилення просторової неоднорідності агроекологічних умов унаслідок зміни клімату. Мета дослідження – оцінити сортову специфіку просторової мінливості смакових якостей картоплі та виділити генотипи з високою адаптивною стабільністю цієї ознаки.