Одним із ключових методів контролю захворювань соняшнику та підвищення його врожайності є суворе дотримання принципів сівозміни. Для різних культур існують оптимальні періоди повторного вирощування на одному і тому ж полі. Зокрема, для озимого та ярого ячменю, вівса і гречки допускається повернення через один рік; для озимої пшениці та проса – не раніше ніж через два роки; для кукурудзи – протягом двох-трьох років; для соняшнику – мінімум через п’ять років, а оптимально – через сім-вісім років. Такий інтервал значно знижує ризики розвитку хвороб та сприяє підтриманню стабільного рівня врожайності. У виробничих умовах допустимим є повернення соняшнику на те саме поле через 3–5 років без суттєвих втрат урожаю та різкого збільшення поширення хвороб.

Урожайність соняшнику безпосередньо залежить від терміну повторного висіву. При вирощуванні культури через дев’ять років урожайність становить 2,63 т/га; через п’ять років – 2,60 т/га; через три роки – 2,19 т/га; через один рік – 1,63 т/га; у монокультурі – лише 1,28 т/га. Подібну тенденцію спостерігають і щодо рівня ураження хворобами: у монокультурі хвороби уражують до 40% рослин, а зараження вовчком сягає 30,6%. При повторному висіві через один рік рівень ураження знижується до 26%, через три роки – до 12,3%, через п’ять років – до 6,1%, а через дев’ять років – до 5,5%.