В умовах сучасних викликів, пов’язаних із енергетичною кризою, зростанням цін на традиційні енергоносії, зниженням якості ґрунтів та загрозами національній і регіональній економічній безпеці, питання переходу на відновлювальні джерела енергії набуває особливої актуальності. Серед перспектив розвитку культивація так званих енергетичних культур, тобто рослин, які можна перетворювати на тверде, рідке чи газоподібне біопаливо. Такий підхід поєднує галузі енергетики, аграрного виробництва, екології та регіонального розвитку, що створює синергію та може стати вагомим чинником економічної безпеки в регіонах.

Світова енергетика історично формувалася й надалі розвивається в тісному взаємозв’язку з географічними, економічними та соціальними особливостями окремих регіонів. На тлі загострення проблем енергетичної незалежності та необхідності переходу до сталого розвитку, Україна дедалі більше звертає увагу на використання відновлювальних джерел енергії. Серед них біоенергетика, зокрема виробництво енергії з енергетичних культур, має значний потенціал для розвитку як на національному, так і регіональному рівнях. Енергетичні культури, такі як міскантус, енергетична верба, топінамбур, ріпак, сорго тощо, є джерелом сировини для отримання твердого, рідкого та газоподібного біопалива.