Час відновлення весняної вегетації відіграє помітну роль в житті зимуючих рослин тому, що він є інтегральним показником світлових, теплових і гідротермічних умов розвитку цих рослин в період від весняного пробудження до початку генеративної фази. На розвиток рослин впливає не календарна дата ЧВВВ, а напруга сонячної радіації високого чи низького сонця в день початку вегетації. Оскільки ЧВВВ змінюється по роках в широких межах (у озимої пшениці в Полтаві від 5.02.2001 р. до 20.04.2003 р.), то й висота сонця в апогеї змінюється для рослини так само, створюючи для посівів дуже різні енергетичні, світлові та фотоперіодичні умови весняного розвитку. Тому в практиці доцільно виходити з того, що ЧВВВ не прогнозує, а визначає, задає, програмує параметри світлових, теплових та гідротермічних умов весняного розвитку зимуючих рослин, які таким чином перетворюються для нас із некерованих і непередбачуваних в наперед відомі, незалежні від погоди тим більше, чим більше ЧВВВ в даному році відхиляється від норми.

Такий висновок є фундаментальною підставою для створення нових агроекологічних напрямів в управлінні онтогенезом, захисті та селекції передусім озимих культур. В управлінні онтогенезом рослин його значення полягає в тому, що завдяки такому розумінню люди дістають владу контролювати не лише земні (волога, живлення), а й космічні (світло, тепло) умови життя зимуючих рослин і на цій основі створювати інноваційні технології нового покоління, способи не теоретичного, а надійного практичного програмування урожайності і якості продукції, абсолютно неможливі за попереднього рівня біологічних і екологічних знань. Низку таких технологій вже створено в Україні, Росії, Німеччині, Чехії і вони працюють у світі.