Вперше я почув про беззатратну технологію диференційованого догляду за посівами озимих культур лише в березні 2009 року із статті М.П. Косолапа в журналі «Зерно» «Не бросайте озимую на произвол судьбы», де він коротко охарактеризував основні моменти цієї технології і згадав про її автора В.Д. Мединця. Слідуюча стаття в цьому ж номері була «Пшеница со знаком качества» Юрія Антонова, а вже в червні було надрукована в цьому ж журналі лист-репліка «Могучий творец качества зерна пшеницы» доктора сільськогосподарських наук В.Д. Мединця. В.Д. Мединець в цій статті був не як критик Ю. Антонова, а як вчитель, який з болем в душі однак іще раз хоче довести істину природи і заставив мене знову вчитись, аналізувати, працювати на науковому рівні, враховуючи його вчення про екологічний ефект.

Я співставив свій агрономічний досвід і для себе засвоїв, що інтенсивність світла і спектральний склад світла діють на якість зерна сильніше, чим підвищені дози азотних добрив. Я був приємно вражений від зустрічі з В.Д. Мединцем в Полтаві, де ми майже дві години обговорювали екологію весняного розвитку озимої пшениці, а вже додому я повертався з монографією «Екология весеннего развития озимой пшеницы» і брошурою «Управління онтогенезом рослин» за його ж редакцією. Вивчаючи ці праці, я шукав відповіді на свої питання, поринувши у вивчення агрохімії, фізіології, біохімії, захист рослин, теорію стресу, почав вивчати гормональну і інші сигнальні системи рослин, «язик» рослин.