В 60-х роках минулого століття в Україні вперше в світовій науці встановлено феноменальне природне явище, а саме те, що на ріст і розвиток зимуючих рослин справляє могутній вплив час відновлення їхньої вегетації. Цей енергетичний чинник, відомий під назвою «екологічний ефект ЧВВВ», зумовлює стійкість рослин до стресорів, їхню урожайність і якість продукції, через те що він не є постійний, а змінюється в широких межах (в Полтаві від 5 лютого до 20 квітня) і саме цим ставить рослини під дію або низького або високого Сонця. Отже, час відновлення весняної вегетації рослин – це показник висоти Сонця в апогеї на старті весняного відростання. Він характеризує корпускулярне і хвильове випромінювання світила, тому що кожний із 365 днів року має одну єдину висоту Сонця в апогеї. Інший енергетичний чинник – періодичність сонячної активності – характеризує згубне для живого електромагнітне випромінювання Світила в калоріях, вимірюється числом плям на поверхні диска, або числом Вольфа W. Разом ці два параметри визначають сонячну енергетику, що досягає поверхні Землі. На базі знань про екологічний ефект ЧВВВ створено низку практичних способів і технологій, ці знання викладено в підручниках для аграрних вишів з рослинництва, програмування врожайності, селекції рослин в Україні і Росії, але в науку фітопатологію вони покищо не проникли, невідомо жодної роботи.

Ми поставили завдання дослідити вплив двох енергетичних чинників – W і ЧВВВ – на стійкість пшениці озимої до поширених хвороб: бурої листкової іржі, борошнистої роси і церкоспорозногельмінтоспоріозних кореневих гнилей з метою отримання інформації для використання в захисті рослин. Для нього проаналізували річні звіти Миргородської сортодослідної станції Полтавської області про результати державного сортовипробування пшениці озимої за період з 1945 по 2000 рік, які зберігаються в державному обласному архіві.