Вирощування сільськогосподарських культур на засадах органічного землеробства в Україні на сьогодні є пріоритетним напрямом і представляє значний науковий інтерес. Особливої уваги заслуговують такі заходи вирощування пшениці озимої, які зменшують антропогенний вплив на агроландшафти. У даному контексті мають значення не лише агротехнічні елементи, а й дослідження ендогенних механізмів росту і розвитку, процесів регуляції та адаптивних можливостей рослини. Мова йде про лектини пшениці, які є чистими білками, що зв’язують N-ацетил-Dглюкозамін і хітинові олігосахариди, володіють високою біологічною активністю, яка змінюється протягом життя, виконують ряд ендогенних і екзогенних функцій [3].

Відомо, що в період відновлення весняної вегетації пшениці визначаються розміри і структура майбутнього колоса. При надто ранньому або надто пізньому відновленні вегетації у рослин спостерігається суттєве відхилення від оптимальних темпів росту і розвитку, інтенсивності фотосинтетичної діяльності, стійкості до полягання, структури, якості і величини врожаю. Деякі ендогенні лектини транслокуються по судинам, і, таким чином, приймають участь у функціонуванні флоеми і ксилеми, регуляції міжклітинних взаємодій, передачі сигналів [3]. Різними дослідниками встановлено, що вміст лектинів пшениці у листках прямо залежить від площі асиміляційної поверхні листків і абсорбції світла хлорофіл-білковими комплексами. З наростанням ярусності у цих комплексах збільшується кількість хлоропластів і вміст лектинів [1, 4]. За даними О.В. Кириченко у листках пшениці сорту Коломак 3 зі збільшенням вмісту хлорофілу а на 20% зростала і гемаглютинуюча активність в 1,5 рази (фаза трубкування – початок колосіння). Рівень хлорофілу а в листках рослин кожної наступної фази вегетації порівняно з попередньою – зростав. Припускалося, що підвищення лектинової активності та кількості хлорофілу в листках пшениці пов’язане, вірогідно, як зі стимуляцією фотосинтетичної активності рослин, так і з збільшенням функціонального навантаження на лектини, оскільки відомо, що вони містяться у складі хлорофіл-білкового комплексу фотосистеми І та впливають на активність ензимів фотосинтетичної асиміляції вуглецю, в тому числі на ключовий ензим темнової фази фотосинтезу РБФК [2].