Головною метою селекції пшениці озимої є створення високопродуктивних сортів з добрими та відмінними хлібопекарськими якостями. Водночас кожний новий сорт повинен забезпечити стабільність урожайності та інших корисних властивостей у змінних екологічних умовах. пластичність сортів зумовлюється їхньою генетичною структурою, при якій вони здатні найбільш вдало використовувати сприятливі умови, а також протистояти стресовим чинникам середовища.

В процесі селекції прояв ознак селекційного матеріалу відбувається у постійній взаємодії «генотип – зовнішнє середовище», внаслідок чого виявляється найбільш пластичний селекційний матеріал. Однак у природних умовах не завжди вдається щорічно одержувати всебічну оцінку гібридів, селекційних номерів і сортів. В сприятливі для пшениці озимої роки селекціонер одержує велику кількість номерів з однаковими позитивними оцінками за основними параметрами і вагається зробити правильний відбір найбільш цінних номерів.

Тому питання удосконалення методів одержання щорічних оцінок селекційного матеріалу при створенні високопродуктивних сортів з високим адаптивним потенціалом є на сьогодні актуальним.