При селекції пшениці озимої на ряду з подальшим підвищенням продуктивності сортів, велика увага приділяється їх високій адаптивності.  Для Півдня України лімітуючими чинники середовища як відомо є недостатнє зволоження ґрунту, суворі та мінливі умови перезимівлі, часті посухи та суховії під час наливу зерна, тощо. Негативного впливу посух та суховіїв в період формування та наливу зерна, здебільше, уникають скоростиглі та середньоранні сорти пшениці. Тому, тривалість вегетаційного періоду та окремих фаз розвитку мають важливе значення для реалізації адаптивного потенціалу. Більш поглиблене вивчення онтогенезу та виявлення  закономірностей між тривалістю окремих його етапів з господарсько корисними ознаками дозволить вирішити низку питань при створені адаптивних сортів пшениці озимої м’якої.

Дослідження проведені в сівозміні лабораторії селекції  інтенсивних сортів пшениці на сортах створених у Селекційно-генетичному інституті – НЦНС (м. Одеса) і сортах Краснодарського НДІСГ ім. П.П. Лукяненко, які різнилися за темпами розвитку, походженням та мали комплекс господарсько корисних ознак. Морозо-зимостійкість визначали в польових та лабораторно-польових умах. Виявили значну мінливість рівня морозостійкості рослин за роками (V=23%, штучному проморожуванні рослин вирощених в польових умовах). Окомірна оцінка перезимівлі, яку проводили в польових умовах після відновлення вегетації, також показала значну мінливість за роками (V=31%).