Пшениця спельта (Triticum spelta L.) - вид плівчастої пшениці, геном якої A^uA^uBВDD близько споріднений з гексаплоїдною м’якою пшеницею     (T. aestivum L.). Генетика м’яких пшениць, і зокрема спельти, вивчається з ХІХ століття. Встановлено низку генів, які контролюють морфологічні ознаки. Сучасні дослідження засвідчили, що фенотипові ознаки колоса у гексаплоїдних пшениць  роду Triticum L. визначаються головними генами, які мають сильний плейотропний ефект на фенотип рослини і тому мають велике практичне значення. Разом з тим характер успадкування морфологічних ознак у гібридів спельти з м’якою пшеницею досліджено недостатньо. У зв’язку з цим метою наших досліджень було вивчення характеру успадкування ознак довжини колоса та числа колосків у колосі у простого та беккросних гібридів F₂ спельти з м’якою пшеницею. Вивчалися по 250 рослин простого та беккросних гібридів другого покоління таких комбінацій: (T. spelta x Подолянка), (Наталка x (T. spelta x Наталка)),           (T. spelta x (Наталка x T. spelta)).

Порівнюючи кількісні показники ознак колоса в простого гібрида F₂ (T. spelta × Подолянка) та його батьківських форм, встановлено, що гібрид дещо перевершував за всіма показниками батьківське середнє значення. Однак лише за ознакою числа колосків у колосі достовірно переважав середнє батьківських форм, що вказує на адитивну взаємодію детермінуючих цю ознаку генів різних видів пшениці. Рослини беккросних гібридів F₂ (Наталка × T. spelta) × Наталка)) та     (T. spelta × (Наталка ×  T. spelta)) мали однакову довжину колоса (13,4 см), що дещо перевершувало батьківське середнє значення (12,2 см) та достовірно відрізнялися від рослин м’якої пшениці за цим показником, що ще раз підтвердило певне домінування гена/(ів) спельти, який контролює дану ознаку. Індекс щільності колоса (13,4 та 15,3 відповідно), навпаки, дещо поступався середнім параметрам батьківських форм (16,2) і успадковувався за проміжним типом.

Таким чином, довжина колоса у досліджених нами простого та беккросних гібридів F₂ перевершувала показники батьківських середніх значень та наближалася до довжини колоса спельти, що свідчить про домінування гена/(ів) спельти при успадкуванні цієї ознаки у гібридів. Встановлено, що середнє число колосків у колосі у простого гібрида в поколінні F₂ достовірно перевищувало число колосків у батьківських форм, що  свідчить про адитивну взаємодію генів спельти та пшениці, які контролюють дану ознаку. Індекс щільності колоса у простого та беккросних гібридів  F₂ був достовірно меншим цього показника м’якої пшениці та наближався до показників спельти, що також свідчить про домінування гена/(ів) спельти при успадкуванні цієї ознаки у гібридів.