У вітчизняному насінництві зернових культур і, зокрема, пшениці існує ще чимало невирішених питань, які потребують подальшого вивчення. Це стосується оптимізації агротехнічних заходів, використання засобів захисту і стимуляції насіння, підвищення насіннєвої продуктивності сучасних сортів, удосконалення стандартизації і сертифікації насіння тощо.

Щоб вирішити ці та інші завдання, слід подбати про відродження та подальший розвиток насіннєзнавства як теоретичної бази насінництва. Вирощування високоякісного і конкурентоспроможного насіння пшениці повинно базуватися на великому обсязі знань про нього як живий організм, здатний постійно змінюватися під впливом різних чинників.

Рівень досліджень в насінництві й насіннєзнавстві необхідно значно підвищити, а не обмежуватись констатацією фактів. Особливу увагу слід акцентувати на з’ясуванні механізмів мінливості якісних параметрів насіння – фізіологічних, біохімічних, екологічних.