Раніше махорку вирощували для отримання дешевого курильного матеріалу, більш міцного, ніж тютюн, і з більш грубим своєрідним смаком. Махорка вироблялася у вигляді махорки-крупки, що складалася з подрібнених частин листка і бадилля. Але, у зв’язку з великою конкуренцією тютюну виробництво махорки в тодішніх країнах СССР в 1977 р. майже повністю перестали вирощувати, в той час виробництво махорки займало лише 15% від всього об’єму курильної продукції В теперішній час  махорку   можна вважати зниклою культурою на заміну якій вирощують тютюн. Незважаючи на це - серед численних видів роду Nicotiana махорка була і залишається рекордсменом за вмістом нікотину, та в залежності від сорту, умов вирощування та агротехніки може накопичувати в листках від 2 до 15% алкалоїдів.

Махорка – більш давня культура, ніж тютюн. Ще за тисячоліття до відкриття Америки вона вирощувалась індіанцями як наркотична рослина, яку курили, жували і нюхали. На інших континентах вона поширилася після відкриття Америки. В Європу махорка була завезена в 1560 р і спочатку рекламувалася і вирощувалася як лікарська рослина і для приготування нюхального порошку. У країнах Азії і Африки махорка вперше з'явилася в кінці XVI ст. і в XVII ст. Найбільші райони культури махорки утворилися на території СРСР і Індії. У невеликих розмірах махорка вирощувалась в багатьох державах Європи, Азії та Африки. В Україні почали вирощувати ще на початку XVII століття. Сюди махорка була завезена з Західної Європи та Азії. Таким чином сформувався великий різновид сортів махорки, які характеризуються спільними схожими ознаками. Зараз навіть у колекціях ряд сортів не можливо знайти, а матеріал дуже цінний для навчального процесу, теоретично-практичних досліджень та виробничих потреб.