Врожайність сорту будь-якої сільськогосподарської культури є результатом реалізації генетично обумовленого її потенціалу при взаємодії з конкретними агроекологічними умовами вирощування. У даному аспекті важлива як наявність в генотипі алелів високого потенціалу врожайності, так і генетичних та епігенетичних систем, що прямо чи опосередковано зумовлюють гомеостаз рослинного організму за короткочасної чи тривалої дії несприятливих абіотичних і біотичних чинників. Саме тому інтродукція та залучення в селекційний процес генетичного різноманіття – один з ключових елементів подальшого поступу у виведенні сортів сільськогосподарських культур. Пошуку ефективних генетичних джерел присвячені численні дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів. Іншим надзвичайно важливим етапом є всебічна оцінка зразків у конкретних екологічних умовах за рівнем прояву врожайності, пластичністю та стабільністю.

Виходячи з наведеного, мета наших досліджень – на основі багаторічних випробувань виділити генетичні джерела підвищеного продуктивного та адаптивного потенціалу ячменю ярого для використання в селекційному процесі у Центральному Лісостепу України. Для цього в 2012-2016 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В.М. Ремесла НААН (МІП) досліджували 130 зразків ячменю ярого різного походження. Більшість номерів отримано з Національного центру генетичних ресурсів рослин України в рамках виконання програми по формуванню генофонду ячменю ярого. Для статистичної інтерпретації отриманих даних, ранжирування та виділення джерел адаптивності використали дисперсійний, варіаційний та GGE Biplot аналіз.