Основними вимогами до гібридів кукурудзи є їх висока адаптивність до стресових погодних  умов як на початтку розвитку, так і впродовж вегетаційного періоду. Гібриди повинні бути пристосовані до раннього посіву при мінливих температурах від понижених до підвищених, при яких зявляються сходи. Прогрес в гетерозисній селекції кукурудзи в значній мірі обумовлюється використанням різноманітного за генетичним потенціалом вихідного матеріалу.

Однією з головних проблем у селекції кукурудзи є збагачення генофонду вихідного матеріалу, який використовується при створенні нових гібидів із заданими ознаками. Тому наші дослідження направлені  на створення та ідентифікацію цінності  самозапилених ліній в умовах північного Лісостепу України.

З цією метою у селекційних  розсадниках досліджувалися самозапилені лінії кукурудзи, отримані із синтетичних популяцій, в основі яких були гібриди першого та другого покоління вітчизняної або зарубіжної селекції, що знаходиться у виробництві. Досліджені зразки вивчали відповідно до «Методичних рекомендацій польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів рослин» та «Класифікатора-довідника виду Zea mays L».