Розмір шрифту: 

Найдешевшим джерелом збільшення виробництва зерна, зокрема пшениці озимої, е створення і впровадження в сільськогосподарське виробництво нових високопродуктивних, пластичних з високим рівнем гомеостазу, цінних за хлібопекарськими якостями сортів. Несприятливими факторами при вирощуванні пшениці озимої в Україні є складні умови перезимівлі, дія посухи, ураження рослин хворобами тощо. Тому надзвичайно важлива роль для одержання стабільних валових зборів зерна в країні мають високо адаптивні сорти з потужнім генетичним потенціалом продуктивності. Відкриття теорії еколого-генетичної організації кількісних ознак і нового епігенетичного феномену, дозволяє в рази підвищити ефективність селекції рослин на продуктивність і урожай (Драгавцев В.А., 2015). В швидкому еволюційному процесі, «селекція представляє собою еволюцію направленою волею людини…» (Вавилов М.І., 1935) і залишається призначеною для заміни одного генотипу взаємодіючого в комплексі з зовнішнім середовищем другим (Сюков В.В., 2007). Внутрішньовидова гібридизація відіграє важливу роль в селекції пшениці й продовжує залишатися основним методом створення вихідного матеріалу для відбору. Відбір – це спрямовані зміни концентрації генів в популяції (Бороевич С.,1984), а підбір батьківських компонентів для гібридизації є вирішальним успіхом в селекції на адаптивність з реалізацією високопродуктивного генетичного потенціалу.