Розмір шрифту: 

Створення нових вітчизняних високопродуктивних гетерозисних гібридів буряків цукрових (Вeta vulgaris L.) вимагає використання в якості компонентів схрещування лінійних матеріалів. Одним із цінних джерел для створення таких ліній є популяції. Верхняцька дослідно-селекційна станція (ВДСС) відома своїми багатонасінними популяціями, в яких був використаний ефект гетерозису і на основі яких були удосконалені форми аборигенних багатонасінних запилювачів (БЗ): БЗ₁, БЗ₂, БЗ₃ – батьківських компонентів однонасінних стерильних гібридів ‘Весто’, ‘Козак’ та інші. Подальше використання популяційних матеріалів потребувало введення змін у технологічну схему селекційних робіт. Нова схема враховувала особисті успадкування таких ознак як «маса коренеплоду» та «вміст цукру». Також було змінено методику оцінки загальної комбінаційної здатності шляхом використання схрещувань за схемою «полікрос». Цей перехід завершився передачею до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, нового однонасінного гібриду буряків цукрових ‘Верхня’ де батьківським компонентом послужив запилювач верхняцької селекції БЗ₁.

У результаті стрімкого розвитку біоенергетики, що є світовим трендом, вимоги до сучасних гібридів буряків цукрових дещо змінились справедливо звернувши увагу на їх енергетичний потенціал. Тому селекційну роботу було направлено на створення БЗ як компонентів гібридів відновлювальних джерел енергії. Ефективність селекційної роботи зі створення сучасних гібридів залежало від залучення до схрещування в якості батьківських компонентів гібридів донорів і джерел цінних ознак – носіїв генних комплексів, що контролюють селекційно-значущі ознаки біоенергетичного потенціалу буряків цукрових, а також від використання таких прогресивних методів, як рекомбіногенез та селекція на гетерозис.