Розмір шрифту: 

Селекція рослин на стійкість проти захворювань вже давно визнана найбільш раціональним засобом їхнього захисту. В умовах Лісостепу України до найбільш поширених і шкодочинних належить бура іржа (Puccinia recondita Rob. et Desm. f. sp. tritici). Основна причина цього явища – висока пластичність і пристосованість збудника до екологічних умов і сортових особливостей. Зниження врожаю під впливом ураження бурою іржею залежить не тільки від ступеня розвитку, але й від часу її появи, а також від метеорологічних умов у період наливу зерна. Метою досліджень було вивчення болгарських зразків пшениці озимої за ознакою «стійкість проти бурої іржі» для використання в селекції в якості вихідного матеріалу. Дослідження зразків, одержаних за програмою науково-технічного співробітництва між Миронівським інститутом пшениці (МІП) та Інститутом пшениці і соняшника (ІПС) «Добруджа», Болгарія (з 2001 р. – Добруджанський інститут землеробства), проводилось на полях селекційної сівозміни МІП. За період 1987–2013 рр. було досліджено 1470 зразків. На природному фоні відмічено шість (1987, 1995, 2000, 2002, 2008, 2010, 2012 рр.) епіфітотій з ураженням листків рослин пшениці озимої на 20–40 % і десять (1990, 1991, 1992, 1994, 1996, 1998, 2001, 2003, 2004, 2005, 2006 рр.) – на 60–90 %. Найбільша ступінь ураження у нестійких зразків відмічена у 1991 (90 %) і 1990 (80 %) рр. У ці роки швидкому наростанню хвороби, яке призвело до епіфітотії, сприяли погодні умови травня - червня: велика кількість опадів (у травні 1990 р. 119 % опадів до норми, у червні 1990 р. – 306 %, максимум за період досліджень), підвищена кількість днів з опадами і росами, висока відносна вологість повітря, особливо у червні (у першій половині місяця у 1991 р. – 119 % до норми). Відсоток ураження бурою іржею був максимально нестабільним у порівнянні з іншими кількісними ознаками, коефіцієнт варіації становив 78,5 %, різниця в лімітах – від 0 до 90 % ураження хворобою. Середнє значення ознаки дуже наближене до стандартного відхилення – 28,0 і 21,9 % відповідно. Це свідчить про значний вплив на прояв ознаки умов вирощування (гідротермічний режим весняно-літнього періоду, який сприяв епіфітотіям, і, вірогідно, відмінний від Болгарії популяційний склад патогена) та різний генетичний рівень ознаки стійкості проти бурої іржі у зразків болгарської селекції. Серед кращих за комплексом ознак зразків 11 % відносились до стійких, 29 % – до середньостійких і 36 % – до середньосприйнятливих. У середньому за роки досліджень група імунних, високостійких і стійких зразків переважала (69,7 %) за кількістю, а група з максимальним (60–90 %) ураженням була на рівні 5,7 %. Навіть у роки з сильними епіфітотіями бурої іржі кількість стійкого матеріалу не була нижче 30 %, за виключенням 1998 р. (11 %).