Сорт у процесі репродукування за різних біологічних та еколого-агротехнічних причин поступово втрачає свої цінні властивості. Через це задача насінництва полягає у тому, щоб попередити погіршенню сорту, зберегти всі характерні для нього ознаки та властивості. Мета насінництва не в поліпшенні властивостей сорта – це задача селекції, а у збереженні в ньому всіх типових морфо-структурних і морфо-фізіологічних характеристик, підтримати їх на тому рівні, який був йому властивий під час передачі на розмноження. Бувають випадки, коли у процесі насінництва досягають і генетичного поліпшення сорту, але це можливо лише за наявності внутрішньосортової мінливості за окремими ознаками, наприклад, за продуктивністю, і за умов використання методів селекційної роботи.

Наші дослідження виконувалися у контрастні за погодними умовами роки. Установлено, що досліджувані сорти однозначно реагували на збільшення норм висіву материнських рослин за ознакою «довжина стебла». Виявилося, що зі збільшенням норми висіву довжина стебла в абсолютному виразі збільшувалася, особливо в інтервалі варіантів 2,5–5,0 млн схожих насінин на гектар. Це одна закономірність.