Розмір шрифту: 

Одним з ефективних засобів вирішення продовольчої проблеми, поліпшення стану здоров’я населення України є вдосконалення структури виробництва зерна. Вагомими зерновими культурами на Поліссі традиційно є жито озиме та овес посівний. На сьогодні, на жаль, забезпеченість їх технологічного виробництва у вигляді добору кращого попередника, оптимальних строків посіву, добрив, засобів захисту рослин нерідко здійснюється з порушенням норм та за залишковим принципом. Важливою складовою технологічного процесу повинен бути оптимальний добір сортів. Адаптивність у жита озимого та вівса посівного до мінливих умов природного середовища, несприятливих та стресових факторів біотичного та абіотичного походження, виражена більш яскраво, у порівнянні з пшеницею, яка є для нас головною продовольчою культурою. Це пов’язано з рядом цінних, притаманних їм біологічних особливостей. В порівнянні з пшеницею, вони менш чутливо реагують на зменшення потенційної родючості ґрунту, забезпеченість вологою та мінеральним живленням, більш толерантні до попередників та строків посіву, кислотності ґрунту. Серед озимих зернових жито відзначається найбільшою морозостійкістю та зимостійкістю. Недостатній прояв цих ознак у високопродуктивних сортів пшениці озимої, особливо зарубіжної селекції, створює ризики їх виробництва на значних територіях. В дослідженнях на придатність до поширення у пшениці озимої за жорстких умов перезимівлі може гинути від 38 до 47 % сортів із загальної кількості, що знаходяться у випробуванні. Так було в 2002–2003 рр.