Розмір шрифту: 

Яблуня є найбільш поширеною плодовою культурою в Україні. У сільськогосподарських підприємствах насадження яблуні займають площу 50,1 тис. гектарів, що становить 67 % загальної площі насаджень плодових і ягідних культур. Яблуня має дуже велику кількість культурних форм – у світі їх нараховують до 15 тисяч. Колекція яблуні в Інституті помології ім. Л. П. Симиренка НААН налічує 1246 зразків, які зберігаються і використовуються як генетичний матеріал для селекції нових сортів. Проте для промислового виробництва плодів використовується значно менша кількість сортів. Так, до Реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні (далі ‐ Реєстр) у 2016 році внесено 67, а у 2017 році – 53 сорти яблуні. Оновлення сортів яблуні відбувається дуже повільно, що пов’язано з тривалим життєвим циклом багаторічних насаджень цієї культури. У садівництві велику роль відіграє пристосованість сорту до природнокліматичних умов вирощування. Сортимент яблуні, з одного боку, повинен відповідати вимогам покупців до плодів, а з іншого – вимогам виробників яблук. Споживачі оцінюють плоди за зовнішнім виглядом, смаком, харчовими властивостями, а для виробників найважливішими показниками є врожайність насаджень, товарні якості, лежкість і транспортабельність плодів, придатність їх до різних видів переробки, стійкість проти шкідників і хвороб, технологічність. Причому є велика різниця між характеристиками кожного сорту яблуні. Нові сорти повинні мати суттєві переваги перед старими, щоб витіснити їх із ринку.