В Україні салат посівний в основному представлений двома різновидами: листковим та головчастим. Салат ромен культивується обмежено, до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні включено лише 12 нових сортів. Салат садивний стебловий (уйсун) – Lactuca sativa var. аngustana L. до початку досліджень автора в культуру в Україні не було введено. За результатами селекційних досліджень за участю автора створено новий сорт ‘Погонич’, який занесено до Реєстру сортів рослин України.

Споживання свіжої товарної продукції населенням країни у 3,5 рази нижче раціональних норм і має сезонний характер. Серед багатьох причин такого стану, однією з головних є необізнаність населення про цінність та відсутність науково-обґрунтованих технологій вирощування високоякісної товарної продукції і насіння. Тому виняткового значення набуває проблема введення в культуру різновидності салату стеблового на території України.

Результатами наших досліджень впродовж 2008–2014 рр. встановлено, що ріст і розвиток рослин салату стеблового залежить не тільки від генетично закріплених спадкових ознак, але й від умов вирощування. Враховуючи, що салат стебловий рослина холодостійка, тому сівбу його проводили у другій декаді квітня. Молоді рослини витримували зниження температури до 1…2 ^оС і короткочасні приморозки до 6…8 ^оС. Потепління в першій декаді травня до 15–20 ^оС стало оптимальним для росту і розвитку рослин. Сорт ‘Погонич’ забезпечив масові сходи вже на 3–5 добу після сівби. Формування 7 справжніх листків у сортів ‘Кобра’ і ‘Погонич’ тривало 8 і 10 діб відповідно. Кількість листків у фазу добре розвиненої розетки в окремі роки складала 15–18 штук на стеблі. Технічна стиглість найраніше наступила у сорту ‘Погонич’ (17 травня), що на тиждень раніше контролю. Тривалість її склала до збирання 18 діб. Найкоротший вегетаційний період норм відзначено в сорту ‘Погонич’. Він склав 35, тоді як контроль забезпечив 41 добу. Аналіз впливу строків висаджування розсади салату стеблового свідчить про те, що за роки досліджень тривалість періоду від висаджування розсади до початку формування продуктових органів (стебло і листки) прямо залежали як від сорту, так і від суми ефективних температур вище 10 ^оC (2199–2562) та водних ресурсів за вегетаційний період.

Біометричні виміри рослин за фазами росту й розвитку ми проводили методом підрахунків кількості листків у розетці та вимірюванням довжини і ширини листкової пластинки, довжини й діаметра стебла. Розетка листків салату стеблового за площі живлення рослин 0,09 м² (густота розміщення рослин 111 тис. шт./га) за різних способів вирощування формувалася неоднаково. Довжина листка сягала до 30 см, в середньому вона коливалася у межах 16–18 см. За роки досліджень середня кількість повноцінних листків на стеблі на час збирання склала – 10 (‘Целтус’) – 12 (‘Погонич’). Аналіз кількості листків у фазу товарної стиглості стебла забезпечує, що їхня кількість від фази добре розвиненої розетки зростає вдвічі. Максимальна їхня кількість за роки досліджень була відмічена у сорту ‘Погонич’ і склала 42 листки довжиною 40 см.

Необхідно зазначити, що тривалість дня 9–10 годин сприяє формуванню листків і стебел. Оскільки уйсун є світлолюбивим, за високої інтенсивності світла прискорюється процес утворення листків, зменшується співвідношення між їхньою довжиною і шириною. Дуже важливо для рослин салату стеблового під час росту і розвитку враховувати взаємовплив температурного і світлового режиму: в умовах недостатнього освітлення рослини краще розвиваються, якщо нічна температура повітря нижча за денну на 4–8 ^оС. В умовах достатнього освітлення цього не спостерігали. Площа листкової поверхні, яка сформувалася рослинами салату стеблового склала: 9848,7 (‘Целтус’), 13265,37 (‘Кобра’) і 10875,15 (‘Погонич’).