Рід Глід ( Crataegus L.) є одним із найбільших за кількістю видів у родині Rosaceae Juss., до якої належать найважливіші плодові культури помірного клімату. Він складний у таксономічному відношенні через притаманні йому явища інтрогресивної гібридизації, апоміксису та поліплоїдії. Складна репродуктивна біологія, наявність численних мікровидів та застосування різних концепцій виду затрудняє таксономічну обробку цієї групи рослин. Нині його приймають у широкому сенсі, об’єднавши з монотиповим родом Mespilus L. [1].

Населення збирає плоди аборигенних видів глоду в місцях їхнього поширення для споживання у свіжому вигляді та переробки. Це стосується й інтродукованих видів, що трапляються у фітомеліоративних і садовопаркових насадженнях. Плоди продаються на місцевих ринках свіжими або сушеними. Популярними є великі смачні плоди північноамериканських видів секції Coccinea та плоди великоплодих видів аборигенної флори. Ці види культивуються в аматорських садах та на присадибних ділянках. У 2001 р. до Державного реєстру сортів рослин України вперше були занесені сорти   16 ‘Збіґнев’, ‘Шаміль’, ‘Людмил’, що створило передумови для введення глоду в промислову культуру. Окрім плодового призначення види глоду мають значення як лікарські та декоративні рослини.