Структура посівних площ, тип сівозміни і система удобрення культур у ній істотно впливають на елементи родючості ґрунту, на чому, в першу чергу, і базується підвищення продуктивності орних земель. Майбутнє буряківництва, як і загалом землеробства потенційно повинно гармонійно поєднати високу біологічну продуктивність посівів з використанням інтенсивних технологій і екологічну прийнятність їх застосування. Для запобігання зниження вмісту гумусу та відтворення родючості ґрунту необхідне використання екологічно безпечних заходів з покращення якості сільгоспугідь, одним з яких є гнучка система використання мінеральних добрив і основних елементів біологізації – застосування сидератів, рослинних решток, збільшення посівів багаторічних трав та зернобобових культур.

Дослідження проводились у довготривалому стаціонарному досліді в зоні достатнього зволоження Правобережного Лісостепу на чорноземі слабоопідзоленому середньосуглинковому у період 2016–2017 рр. Розміщені за передпопередниками конюшина на два укоси, горох і соя – досліджувані системи удобрення під буряки цукрові включали мінеральний фон та застосовані на ньому органічні види удобрення: гній та поєднання соломи зернових (N₁₀/т) із біомасою гірчиці білої.