Полісся є зоною з найвищою окупністю врожаями мінеральних добрив (1 кг азоту, фосфору, калію в мінеральних добривах при їх правильному внесенні в ґрунт в середньому забезпечує до 10 кг додаткового врожаю зерна). При вирощуванні польових культур на мінеральні добрива припадає 35–40 % затрат сукупної енергії, що вище ніж на частку насіння, засоби захисту рослин чи обробіток ґрунту. Науковий підхід дозволяє раціонально і економно їх витрачати. Тому в комплексі заходів, направлених на підвищення родючості дерново-підзолистого ґрунту та збільшення врожайності польових культур, важливе значення має впровадження науково обґрунтованих норм удобрення, які повинні враховувати в першу чергу ґрунтово-кліматичні умови, вид сівозміни, особливості живлення та агротехніку вирощуваних культур.

З метою обґрунтування економічно вигідних та екологічно безпечних норм добрив нами опрацьовано результати довготривалих наукових досліджень ІСГП за напрямком раціональних систем удобрення озимих та ярих зернових культур на дерново-підзолистих ґрунтах в умовах Полісся. Результати досліджень стаціонарних дослідів засвідчили, що підвищення норм добрив не завжди забезпечує достовірний приріст врожаю, а їх надлишок пригнічує мікробіологічні процеси в ґрунті та підвищує ризики забруднення довкілля. У системі удобрення озимих зернових культур важливим залишається оптимальне поєднання елементів живлення. Приріст урожаю зерна озимої пшениці та жита від внесення одного азоту в нормі N₆₀ становив 5,7–7,5 ц/га, або 18,2–28,4%; від Р₆₀К₆₀ в основне удобрення – 3–4 ц/га (12,8–15,1 %); від повного мінерального удобрення N₆₀Р₆₀К₆₀ – 8,1–9,7 ц/га (28,0–41,4 %), порівняно з контролем без добрив.