У селекції пшениці для отримання позитивних трансгресій за однією або декількома ознаками в гібридизацію залучаються генотипи з різними генетичними системами контролю конкретних ознак. Одним з критеріїв визначення генетичної дивергенції вихідних форм є належність їх до різних типів розвитку. Озимі пшениці зажди мали перевагу над ярими за продуктивністю, тому використання їх у гібридизації досить ефективне. Завдяки більш інтенсивній селекційній роботі з озимою пшеницею в Україні накопичення цінних генетичних компонентів та формування коадаптивних блоків генів випереджає рівень генетичного потенціалу ярих. Тому цей напрям створення генотипної мінливості є перспективним у селекції пшениці ярої.

Дослідження проводилися упродовж 2007–2016 рр. у лабораторії селекції ярої пшениці Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Мета роботи передбачала створення нового вихідного матеріалу пшениці м’якої ярої з використанням сортів пшениці озимої.