Тритикале – зернова культура виведена методом схрещування пшениці і жита. Тому ця культура поєднує в собі багато кращих ознак та якостей вихідних батьківських форм: високий потенціал урожайності зерна та зеленої маси, підвищені адаптивні властивості (холодостійкість, невибагливість до ґрунтів, комплексний імунітет до грибкових захворювань). Враховуючи тенденції до зміни клімату в бік посилення континентальності, проводиться пошук нових шляхів забезпечення стабільного виробництва продовольчого зерна. Значну перспективу представляє створення ярих сортів або дворучок, придатних до вирощування в умовах лісостепу та степу України, застосовуючи ранній висів у «лютневі вікна» (тимчасові відлиги в середині або наприкінці лютого), та пізній осінній висів. Це дає можливість рослинам ефективно використовувати запаси вологи з ґрунту, а проходження подальших етапів органогенезу рослин відбувається раніше, за рахунок чого критичні періоди розвитку рослин не співпадають з найбільш інтенсивними посухами та проходять за нижчих температурах повітря та коротшого світлового дня.

Тритикале яре, враховуючи його біологічні особливості – невибагливість до ґрунтів, підвищену адаптивність, є більш придатним для посіву після кукурудзи, сої соняшника, ніж озимі зернові культури. Досить важливою у випадку зимового та пізньоосіннього висіву є стійкість тритикале до холоду в період проростання зерна та сходів. Крім того, за звичайного ранньовесняного посіву їх сходи витримують заморозки значно краще у порівнянні з іншими ярими культурами.