Сучасним гібридам повинна бути притаманна властивість адаптивності як до нерегульованих факторів (погодно-кліматичні умови), так і до регульованих (антропогенних — елементи технології). Адаптивність як загальна властивість генотипу до пристосування у різних умовах середовища, спричинена мінливістю кількісних ознак, що є структурними елементами урожаю і взаємодією «генотип-середовище». Ґрунтуючись на парадигмі В. А. Драгавцева і співр. (2012) про еколого-генетичну організацію кількісних ознак, негативний вплив несприятливих факторів може бути суттєво знижено високим адаптивним потенціалом генотипів. Це свідчить про необхідність створення компонентів гібридів з детермінованою властивістю адекватного відгуку на агрофон.

У дослідах, проведених на Верхняцькій ДСС у 2019-2021 рр. регульованими факторами (середовищами) були: звичайний фон удобрення — звичайна площа живлення (ЗФЗП), звичайний фон — розширена площа живлення (ЗФРП), підвищений фон удобрення — звичайна площа (ПФЗП) і підвищений фон — розширена площа живлення (ПФРП. Для дослідження адаптивної здатності  було залучено 6 ліній закріплювачів стерильності (От) з умовними номерами від 1 до 6.