Розмір шрифту:
Молекулярно-генетичні дослідження системи генів VRN in vivo та in vitro
Остання редакція: 2017-05-27
Тези доповіді
Відомо, що тип, темпи розвитку та тривалість онтогенезу пшениці м’якої Triticum aestivum L. детермінуються декількома генетичними системами (Cockram, 2007; Kumar, 2012; Stelmakh, 1998), головною серед яких є система генів VRN (три-п'ять локусів), що визначає тип розвитку (ярий/озимий), впливає на терміни переходу до колосіння і, відповідно, на загальну тривалість вегетаційного періоду (Emtceva, 2012; Distelfeld, 2009; Dubcovsky, 2006). На рівні цілісного рослинного організму in vivo досить детально досліджені молекулярно-біологічні аспекти функціонування системи генів Vrn (Muterko, 2015; Trevaskis, 2010), на рівні окремих калусних клітин - в культурі in vitro, яка є сучасною біологічною моделлю в фізіології рослин, таких досліджень не проводилось. У роботі представлені результати дослідження алельного стану системи генів Vrn, які детермінують потребу/або нечутливість Triticum aestivum L. до яровизації та предетермінації цією системою процесу калусогенезу in vitro. В дослідах використовували сучасну модельну систему - майже ізогенні моногенодомінантні лінії (NILs) ярого типу розвитку, що створені в генофонах озимих сортів пшениці Миронівська 808 і Ольвія. Молекулярно-генетичний аналіз алелів локусів генів VRN проводився на зернівках та пересадковій калусній культурі з використанням 5 пар специфічних для генів VRN праймерів (Grain Gene Mass Wheat) методом ПЛР.
Full Text:
PDF