Збільшення виробництва продуктів харчування з вівса голозерного зумовило суттєве зростання його посівних площ в Україні за останні роки, що призвело до створення нових сортів, адаптованих до даних умов. Голозерний овес – культура з достатньо високою потенційною врожайністю. Останнім часом спостерігаються часті випадки сильних весняно – літніх посух в зонах достатнього зволоження, що об’єктивно знижує рівень потенційної продуктивності у такої вологолюбивої культури як голозерний овес.

Створення нових сортів, які поєднуватимуть підвищений потенціал продуктивності та стійкість до названих чинників, сприятиме подальшому розширенню посівних площ голозерного вівса, а також підвищенню і стабілізації валового збору зерна в Україні загалом.

Мета досліджень: встановити показники стабільності і пластичності сортів голозерного вівса для виявлення взаємодії «генотип-середовище» в процесі формування врожайності та якості зерна.