Соя культурна (Glycine max Moench.) є однією з найпоширеніших культур світового землеробства. Останнім часом соя набула суттєвого значення і в Україні. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні в 2016 р. містив 181 сорт сої різних груп стиглості для вирощування в усіх областях країни. За посівами цієї культури Україна сягає першого місця в Європі. Причиною збільшення виробництва сої є висока харчова та кормова цінність компонентів насіння – протеїнів та олії – важливого джерела харчування людей та годування тварин і птахів. Підвищення врожайності сої є основним напрямом селекції, ефективність якої залежить від використання молекулярних маркерів генів агрономічно цінних ознак (Січкар, 2016).

Цвітіння є одним з найбільш важливих процесів, пов’язаних з адаптацією і продуктивністю сільськогосподарських культур. Соя є типовою короткоденною культурою, тривалість вегетації якої дуже залежить від впливу світлого періоду дня. Тривалий день суттєво затягує цвітіння сої, рослини формують значну надземну масу, не дозрівають у більшості випадків. У скоростиглих форм фотоперіодична реакція суттєво знижена (Watanabe et al., 2012).