Адаптивний потенціал сорту пшениці – це здатність володіти стійкістю проти біотичного й абіотичного стресу з широким діапазоном вимог до екологічної пластичності. Рівень стійкості рослин забезпечується багатьма фізіолого-біохімічними показниками, які відповідають за збереження та перебудову метаболізму рослин у стресових умовах. Важлива роль у цих процесах належить біохімічним системам захисту рослин, до яких відносяться такі реакції, як індукція синтезу стресових білків та окремих білків, що є у нормі, зміни у функціонуванні ген-ензимних систем, збільшення концентрації стресових фітогормонів, активація сигнальних систем та інш. Відомо, що в захисних механізмах рослин при стресах різної природи беруть участь інгібітори трипсину, лектини, фенілаланінаміакліаза, сахарозофосфатсинтаза, абсцизова кислота.

Метою роботи було вивчення характеру змін біохімічних компонентів, які беруть участь у формуванні адаптаційних процесів рослин (активності інгібітора трипсину, лектинів, фенілаланінаміакліази, сахарозо-фосфатсинтази, вмісту абсцизової кислоти) за інфікування грибними патогенами та впливі абіотичних стресорів (водного дефіциту та гіпертермії) у різних за рівнем стійкості проти збудників фузаріозу, бурої іржи та посухо-жаростійкості сортів та ліній пшениці.